Педагогічне есе

Чесно кажучи, то я завжди знала, що стану педагогом. У дитинстві мріяла стояти біля дошки і відкривати дітям нові горизонти, нові перспективи. Вже в першому класі я точно знала, якій професії присвячу своє життя. Мені шалено хотілося скоріше стати дорослою, отримати спеціальність і повернутися в свою рідну школу. І ось моя мрія здійснилася, втілилися в життя всі мої дитячі «уроки».

Прийшовши до школи, я зрозуміла, що не отримувала такого задоволення від життя, як в школі. Школа – найдивніша країна, де кожен день не схожий не попередній, де кожна мить – це пошук чогось нового, цікавого, де немає часу нудьгувати, сваритися і витрачати час на порожнє, де кожен учень – це будівельник майбутнього, а значить всі жителі цієї країни відповідають за майбутнє. Де весь час треба квапитися, де весь час треба квапитися стати цікавим для людей, що оточують тебе, залишатися цікавим завжди, дарувати тим, хто оточує тебе, свою енергію, знання, уміння, квапитися дізнаватися про нове, квапитися не запізнитися. Тому в цій країні уживаються лише найстійкіші, найтерплячіші, наймужніші, найщиріші, найвідповідальніші, найдобріші, найцікавіші і найдивніші люди. І називають їх вчителями.

І я поспішаю. Я хочу. Я хочу бути жадібною до знань, вражень, подій, до всього передового. Хочу дивитися на світ широко розкритими очима. Хочу обрушитися всією своєю потужністю на неуцтво, підлоту, лицемірство. У тому житті, яке я обрала сьогодні, потрібно багато терпіння, мужності і стійкості. Дуже багато.

Ось вже 25-й рік я працюю в школі з дітьми. Це були роки пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, упевнено ступаючи дорогою педагогічного пошуку, розумію, що потрібне багато що зробити. Потрібне багато що знати в педагогіці, треба освоювати нові програми, вивчати нову техніку, читати енциклопедії, довідники. У цій різноманітності точок зору, позицій, підходів важливо вибрати потрібне для себе, вибрати власну позицію. І я вчуся. Вчуся весь час.

У перші роки роботи з дітьми, для мене було дивно, чому діти погано сприймають інформацію, коли все так елементарно просто і зрозуміло. Це нам, дорослим, зрозуміло, а їм ні. Цей урок я освоїла не відразу. Тому, вважаю, що справжній вчитель той, хто здатний спуститися з висот своїх знань до незнання учня і разом з ним зробити сходження.

Проходячи на урок, та і просто спілкуючись з дітьми, я розкриваю їм своє світовідчування, свою систему цінностей, відношення до всього, що відбувається довкола, несу їм те, що цікаво мені. І це повинно бути щиро. Будь-яка фальш буде відмічена і здатна розчарувати, поранити юні душі.

Роль педагога полягає в тому, щоб сприяти розвитку здібностей дитяти, усвідомлювати себе особою у взаєминах з іншими людьми і світом в цілому, осмислювати свої дії, прогнозувати і оцінювати свої результати, розвинути самостійність, ініціативу, творчий потенціал.

Кожен вчитель засмучується, побачивши на уроках нудьгуючих осіб, коли ж учні працюють захоплено, азартно, то і вчитель отримує задоволення. Якщо після дзвінка учні зі мною, а не біжать «стрімголов» в коридор, якщо після уроків вони приходять до мене з питаннями, це означає, все нормально, це означає, я змогла їх зацікавити, це означає, у мене вийшло. Уміння захопити учнів своїм предметом, як мені здається, і є педагогічна майстерність, до якої ми всі прагнемо.

На своїх уроках я часто розмовляю з дітьми на цю тему, бажаючи викликати у них інтерес до здобуття знань. Розповідаю про своє навчання в школі, в університеті, про те, як ці знання згодилися в моєму житті. Намагаюся кожному на прикладах пояснити, як йому в житті згодяться знання, отримані на моїх уроках. Учневі цікаве все те, що зачіпає його людсько-емоційну сферу, викликає тривогу, хвилювання і переживання.

Всіма цими вище викладеними моментами я керуюся в своїй роботі. Серед них немає більш чи менш важливих, головних і другорядних. Вони взаємодіють і, кожен з них, є окремою ланкою єдиної системи виховання і навчання.

Навчання у школі у нових сучасних умовах набуває нових рис. Перед учителем постає завдання не тільки озброїти учнів сумою знань, а й розвивати вміння вчитися, знаходити необхідне у додатковому матеріалі, робити висновки.

Наші учні в майбутньому - це люди, які здатні прийняти рішення, нести відповідальність за них, мати власний погляд на світ і людину. Тож уроки мови та літератури, на мій погляд, повинні сприяти вихованню такої особистості, бо вимагають активного мислення, застосування раніше одержаних знань і навичок, цілеспрямованого, емоційного переборення посильних труднощів. Отже, уроки потрібно будувати таким чином, щоб формувати вміння грамотно, змістовно обмінюватися думками, уміння самостійно, творчо працювати з підручниками, додатковими джерелами; дитина на кожному уроці повинна відкривати для себе щось нове. А для того, щоб дитина навчилася все це робити, потрібно зробити урок цікавим, а в учнів виховувати інтерес до знань.

Тому в міру своїх можливостей над виконанням цих завдань працюю і я. Зупинюся на окремих аспектах своєї учительської діяльності.

Відомо, що тільки той урок буде результативним, на якому панує дисципліна, підтримується робочий ритм, певний психологічний режим. Тому для вчителя важливо уміти оперувати класом, підтримувати дисципліну і пізнавальну активність учня.

Сучасний урок, урок в умовах демократизації і гуманізації навчального процесу передбачає роль учня на уроці не як пасивного об'єкта, а активного суб'єкта навчальної діяльності. Учень не повинен боятися вчителя. Нерухомість, напружені обличчя, незрозуміле мовлення, невдалі рухи є ознаками страху, які відчуває дитина в присутності вчителя. А це призводить до неспроможності учня вільно мислити, відчувати, а значить і пізнавати.

Тому я намагаюся всіляко розкути учня, створити умови, в яких він зможе мислити, а отже, і творити, хоча це завдання нелегке. Тому вчитель на уроці має бути і психологом, і актором, і режисером одночасно. Важливо відчути, коли необхідно зняти в класі напруження цікавою розминкою або грою, а коли від цікавого, розважального перейти до серйозної роботи.

Ретельно готуючись до уроків, я враховую не тільки своєрідність класного колективу, але й психологію, вікові особливості, потенціальні можливості кожного учня, намагаюся знайти і реалізувати на уроці такі методичні прийоми, які б зацікавили учнів, дали б їм відчуття самостійності і творчої участі. Тому намагаюся зробити кожен урок особливим, не схожим на попередні.

«Різноманітність - добра ознака гарного викладання», - говорив Буслаєв. Цікаві форми роботи допомагають швидко та якісно перевірити знання дітей, розширити їхній кругозір, ефективно розпочати нову тему.

Сучасний урок не можна уявити без дидактичних ігор. Макаренко А. С. стверджував: «У дитячому віці гра - це норма, і дитина повинна завжди гратися, навіть коли робить серйозну справу». Але гра буде продуктивною, якщо :

• зберігати ознаки гри (уявні ситуації, ролі);
• передбачається обов'язковість процесу миследіяльності;
• продукт гри - знання, розвиток її учасників;
• гра завершується підбиттям підсумків.

Учням подобаються такі ігри, як «Четвертий зайвий», «Хто більше слів прочитає у слові», «Вірю - не вірю», «Коментатор», «Слово - речення - запитання – відповідь» тощо.

Із захопленням учні грають гру «Так чи ні?» (Ведучий загадує певного літературного героя, а гравці намагаються знайти відповідь, задаючи питання до ведучого, на які можна відповісти тільки «так» чи «ні»). Ця гра навчає складати розрізнені факти в єдину систему, уважно слухати і чути своїх товаришів. Після проведення гри обов'язково слід проаналізувати самі запитання, адже мета цієї гри не просто відгадати об'єкт безладним переліком запитань, а навчити дітей виробляти стратегію пошуку.

Вікторина - одна з ігрових форм проведення уроку, яка полягає у змаганні учнів у відповідях на запропоновані запитання (запитання добираю так, щоб тему, яка вивчається подати у зацікавлено- пізнавальному плані). Іноді учнів ділю на команди, іноді вони виступають індивідуально. Основна мета вікторини - в ігровій формі всебічно розглянути винесені питання, дати можливість кожному учневі виявити активність, показати рівень своєї ерудиції. Вікторини сприяють поглибленню знань, розвитку пам'яті, виявленню найбільш ерудованих учнів.

До складання ігрових завдань часто залучаю і дітей. Підготовка запитань до вікторини - один із найважливіших кроків у розвитку мислення та пізнавальної активності учня. Головною умовою такої підготовки є те, що укладачі повинні брати матеріал не тільки зі шкільного підручника, а й із додаткової літератури.

Починаючи із раннього дитинства, діти граються у рольові ігри, навіть не знаючи цього терміна: у дочки-матері, у магазин, у школу тощо. Рольові ігри сприяють розвиткові мовлення, уяви, виховують такі риси характеру, як упевненість у собі, вміння та бажання спілкуватися в різних обставинах.

До рольової гри дітей готую поступово: вибираю найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів, які до того ж не позбавлені творчих (акторських) здібностей і будуть виконувати роль головних дійових осіб; розтлумачую, що має входити до їх обов'язків, можливо, спочатку власним прикладом демонструю підхід до важкої ролі і забезпечую діалог виконавця з класом. Для цього наперед пропоную зразки запитань для дискусії чи суперечки, основні теми для «круглого столу» чи «прес-конференції», підказую, як слід поводитися під час гри.

Так, у 7 класі проводжу урок-засідання вченої ради за повістю І. Я. Франка «Захар Беркут». Для того, щоб розглянути тему глибше і повніше, клас ділиться на групи. Кожна група учнів повинна провести дослідницьку роботу:

• історики повинні виявити у тексті повісті історичні факти й авторські вимисли;
• літературознавці досліджують біографічні дані, підбирають матеріал з теорії літератури;
• мовознавці пояснюють архаїзми і діалектизми, обґрунтовують їх використання;
• мистецтвознавці підбирають ілюстративний матеріал із зображенням Карпат, ілюстрації до повісті.

Або під час вивчення біографії письменника проводжу рольову гру «Інтерв'ю з письменником», як у 7 класі під час ознайомлення учнів із життєвим і творчим шляхом 0. Стороженка. Для цього заздалегідь готую учня, який буде виконувати роль письменника. Усі інші будуть виконувати роль журналістів. При цьому і сама є учасником діалогу. Проте заздалегідь прошу учнів написати на папері запитання, які б вони поставили автору. Ось деякі з них:

• Де і коли ви народилися?
• Розкажіть про свій рід.
• Де пройшли ваші дитячі роки?
• Де ви здобули освіту?
• Назвіть ваш перший твір.
• Чим ви займалися в житті?
• Яка тематика ваших творів?
• Які особливості ваших творів?
• Що лягло в основу моделювання дійсності?
• Які джерела ваших творів?
• Де друкувалися ваші твори?

Цей вид роботи - рольова гра - стимулює творчу активність учнів, у них з'являється потреба у здобутті нової інформації, формуються вміння робити висновки та узагальнення.

Нині учитель словесності повинен будувати навчальний процес не за принципом інформаційного повідомлення в жанрі монологу, а за принципом ідеологізації. Освіта ставить у центр процес знаходження кожним істини, тобто шлях пізнання. 0. Потебня сказав: «Знання відносне, тим часом, як пошук істини нескінченний». Радість від шукання і пізнання істини називається інтелектуальним почуттям, яке необхідно плекати від самого дитинства. Тоді головним для учня є залучення до процесу пошуку. Добре продумана пошукова робота дасть змогу підвищити пізнавальну активність школярів, їхній інтерес до процесу навчання. Вони вчаться бути уважними, виділяти головне, порівнювати, робити власні висновки. У своїй практиці користуюся такими прийомами часто і на всіх етапах уроку. Скажімо, при вивченні теми «Способи дієслів» пропоную учням дати відповідь на запитання «Чому?»:

УЧИМО УЧІМО

СИДИМО СИДІМО

ХОДИМО ХОДІМО

РОБИМО РОБІМО

Пропоную опрацювати відповідний матеріал підручника, відповісти на поставлене запитання. Діти самостійно шукають відповідь, зіставляють, порівнюють, роблять висновки.

Поступово завдання ускладнюю, урізноманітнюю. Учні сприймають нове не репродуктивно, а творчо опрацьовуючи його. Важливо, щоб такі вправи були посильними для учнів, але нелегкими, бо як легкі, такі непосильні вправи і завдання користі не принесуть. Викликає інтерес до навчання в учнів і робота зі схемами та таблицями, які можна використовувати по-різному: для узагальнення з метою закріплення чи повторення матеріалу, ілюстрації їх власними прикладами, зв'язної монологічної розповіді, для складання навчальних діалогів. Користуючись раніше здобутими знаннями, учні і самі можуть створювати таблиці. Наприклад:

Багато труднощів виникає в учнів при написанні твору. Починаючи з 5 класу. Привчаю школярів до цієї копіткої роботи. Учу користуватися літературою, підбирати матеріал, цитати, епіграф, художні засоби. Все, що підібрали, складаємо в таблиці. Якщо в 5 - 8 класі вона має простіший вигляд, то вже в 9 - 11 класі вона виглядає таким чином:

План викладу	Художні засоби, опорні слова, словосполучення, речення.	Епіграф, цитати.	Література

Враховуючи особливості дітей середнього віку, слід намагатися не просто примусити їх працювати, а відшукати шляхи їх зацікавленості. Так, при поясненні нового матеріалу використовую прийоми, підказані сюжетами мультиплікаційних фільмів. У 5 класі, починаючи вивчати тему «Антоніми», я проводжу роботу, привабливість якої відзначається цікавістю учнів до мультфільму «Ну, постривай!». Показую учням зображення Вовка.

• Чому в найрізноманітніших ситуаціях Вовк програє, зазнає поразки?

Відповідь на запитання для учнів не важка, оскільки під картиною є підказка - слова - злий, невезучий.

• А чи схожий Заєць на Вовка?
• Зовсім не схожий, - відповідають п'ятикласники.
• Значить, характер Зайця протилежний характеру Вовка. То який же Заєць?

А тут учні думають, тому що потрібні слова під зображенням Зайця поки закриті.

- «Вовк злий, Заєць -добрий. Вовк невезучий, а Заєць – удачливий», - говорять учні.

Так від обговорення характерів героїв улюбленого мультфільму ми переходимо до розмови про слова з протилежним лексичним значенням - про антоніми.

Цікавою формою роботи для учнів є побудова уроку мови у формі казки. Так, на уроці - закріплені теми «Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті та одиничному дієприслівнику» -я читаю (або розказую) «Казку про Лінь», перериваючи її завданнями, які мають як навчальне значення, так і виховне: закріпити набуті учнями вміння виділяти комами дієприслівникові звороти, виховувати культуру мовлення, не жалкуючи сил працювати, досліджувати рідну мову.

Нестандартні уроки також служать вихованню в учнів інтересу до знань. Особливо цікаво пройшли уроки:

• брейн-ринг «Літературні казки» (5 клас), на якому було узагальнено знання щодо вивченого матеріалу, розвивалася пам'ять учнів, уміння зосереджуватися,логічно та образно мислити;
• урок-конкурс «Народ скаже, як зав'яже» (5 клас), де розвивалися навички виразного, осмисленого читання приказок, прислів'їв, загадок; діти вчилися розуміти зміст малих форм усної народної творчості, доречно і влучно вживати їх у мовленні; виховувалася допитливість, уважність, доброзичливість, шанобливе ставлення до кмітливості і мудрості нашого народу;
• урок захисту знань «Незмінювані іменники.», де було систематизовано та узагальнено все вивчене учнями про незмінювані іменники, їх правопис; за допомогою роботи в групах розвивалися логічні, комунікативні навички та творчі здібності;
• урок - спостереження «Часи дієслів» (6 клас), де використано такі форми роботи:
  1. синтаксичний розбір речення;
  2. лінгвістичний монолог за опорною схемою «Часи дієслів»;
  3. робота в групі «Акваріум» (група з 5-6 учнів отримує завдання для обговорення, і через 3-5 хвилин повідомлення слухають учні);
  4. кросворд «Ланцюжок» (як фактор ефективного розвитку рефлексії - усвідомленого способу досягнення поставленої мети);
  5. робота в малих групах (якнайшвидше пригадати і записати по одному прикладу (прислів'я, приказка, загадка, рядок з вірша) з дієсловами теперішнього, минулого або майбутнього часу; координатор кожної групи читає питання, доповідач висвітлює напрацьований матеріал, визначає роль дієслів, звергає увагу на правопис; експерт підкреслює творчий підхід до роботи учасників групи, оцінює);
  6. робота в парах (записати якнайбільше пар дієслів:
     • з чергуванням голосних о - а, е - и, е - і;
     • з чергуванням приголосних г-ж-з, к-ч-ц, х - ш - с);
  7. діалог на тему: «Що головніше - оцінка чи знання?»;
  8. ворча хвилинка (твір-мініатюра «Коли навчання приносить радість»).

Також сподобалися учням такі нестандартні уроки, як урок- подорож «Дієприслівник як особлива форма дієслова» (7 клас), урок- презентація «Безсполучникове складне речення» ( 9 клас), урок-проблемний семінар за романом П. Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»» (10 клас), урок-літературно-психологічне дослідження за новелою М. Хвильового «Я (Романтика)» (11 клас), урок-мозаїка «О. Олесь «Рідна мова в рідній школі». Одвічна мрія народу» (5 клас).

Важливим елементом будь-якого уроку (нестандартного чи робочого) має стати мобілізація усіх сил учнів - розумових, фізичних, вольових. Без цього в учнів не виникне бажання вчитися, пізнавати нове. Для цього використовую різні методи і прийоми. Важливим є розвиток в учнів самоорганізації. «Ти можеш! Скажи собі: «Я можу! Я можу і хочу це зробити!». Як приклад переказую уривок із художнього фільму «Чародії», коли головний герой ніяк не міг пройти через стіну, то чаклун дав йому таку пораду: «Головне - це бачити мету, повірити в себе і нічого не боятися». Тільки таким шляхом можна досягти чогось у житті.

Постійно спонукаю учнів до роботи над собою. На уроках використовую вправи для активізації роботи різних органів, заохочуючи учнів до роботи такими словами: «А тепер примусимо працювати наші вушка (сприйняття тексту на слух), ручки (різні види письмових робіт), розум (логічні завдання), пам'ять...»

У процесі мобілізації всіх зусиль учнів пропоную деяким з них заохочувальну нагороду після напруженої роботи: звільнення від домашнього завдання, автоматичне тематичне оцінювання, схвалення перед класом, високий бал...

Сучасний урок неможливо уявити без роботи в групах. Вважаю, що повинні бути мобільними, щоб кожен учень відчував перспективу і зростання. Здійснюю роботу в групах, у яких усі учні однакового рівня знань, умінь, навичок, і в групах, де є учні різного рівня. Намагаюся, щоб кожен учень відчував себе на уроці комфортно.

Ситуація успіху забезпечується також і тим, що учні протягом вивчення теми мають можливість оцінювати себе за листами контролю, звертатися до учителя як до консультанта.

Але не можна зовсім відмовлятися і від традиційних форм уроку. Перевіривши на практиці ефективність використання традиційних технологій навчання і нових, інтерактивних, нестандартних методів, видів, форм роботи з учнями, вважаю, що найкращі результати можна отримати лише шляхом гармонійного поєднання старого і нового, шляхом удосконалення, урізноманітнення вже відомого і впровадження щойно знайдених технологій навчання.

Скільки існує школа, стільки й точаться дискусії про те, як зацікавити дітей нелегкою працею - навчанням, як досягти того, щоб уроки викликали інтерес в учнів і були для них справжньою школою духовності. Я вважаю, що однією з основних передумов виникнення у школярів інтересу до навчання, є налагодження тісної співпраці між учнями і педагогом. Адже ще В. Сухомлинський зазначав: «Найважливіше у своєму учневі бачити живу людину. Навчання - це насамперед живі людські стосунки між педагогом і дітьми, а не перекладання з голови педагога в голову учня».

…І знову дзвенить дзвоник з уроку. Але завтра знову урок, і післязавтра урок, і будуть вони різні, але найкращі ті, коли учні сперечаються, запитують, висловлюють свої думки. Найприємніші хвилини, коли вони говорять, що урок сподобався, а для того, щоб урок сподобався, в ньому мають бути родзинки. І завдання вчителя – знайти ці родзинки.