Живи, красуйся, наша мово! (Літературно-музична композиція, присвячена Дню української писемності і мови)

• Позакласна робота
• Класне керівництво
• Мовне свято

1 ведучий. Доброго дня усім гостям нашого свята!

2 ведучий. Сьогодні, 9 листопада, ми святкуємо День української писемності і мови.

1 ведучий. Відомо, що в листопаді 1997 року був виданий указ Президента України «Про День української писемності і мови». У ньому сказано про те, що за ініціативою громадських організацій та з урахування важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено в Україні День української писемності і мови, який відзначається щорічно 9 листопада на знак вшанування пам’яті Нестора -літописця.

2 ведучий. Кожна людина повинна досконало знати не лише свою історію, а й мову, починаючи з витоків писемності свого народу.

1 ведучий. Перші спроби письма відносяться до 35-50 віків до нашої ери: спершу це була гілочка пальми – знак миру, пізніше - так зване вузликове письмо (вузлики різних кольорів, які древні люди вміли розуміти).

2 ведучий. Дещо пізніше схематично зображувались предмети і навіть явища, потім були ієрогліфи, відтак – через не одне століття – створювалися літери…

1 ведучий. Вчені вважають, що найперше письмо почало своє існування в Єгипті, потрапило на Близький Схід, де одержало свій розвиток.

2 ведучий. Перше слов’янське письмо з’явилося у ІХ столітті нашого літочислення, а алфавіт створили брати Кирило і Мефодій у 862 році…

1 ведучий. Брати не лише поширювали грамоту, а й були перекладачами, просвітителями.

2 ведучий. А зараз згадаємо історію літописання, яке почалося в Україні дуже давно, трохи не одночасно із запровадженням християнства на наших землях.

1 ведучий. Отож, уявіть собі, що машина часу перенесла нас у 1113 рік. Ми в Київській Русі.

2 ведучий. У тьмяному світлі свічі зринає вузенька комірчина – вбога чернеча келія. Блимає лампадка під давнім образом. Лавка з підмощеною матою з рогози. Збилася куценька сукняна ковдра. Тихо… Лише зрідка зачуєш, як пише хтось спішно. Замре на хвилинку… і пише знову:

Нестор - літописець. «Велика бо бывает польза от ученья книжного: книгами бо кажеми и учими есми пути покаянью, мудрость бо обретаем и воздержанье от словес книжных. Се бо суть реки, наполняющие вселенную, се суть исходищя мудрости: книгам бо есть нещетная глубина, сими бо в печали утешаемы есми…» (Повторює) «Велика бо польза…» -

( і пише знову).

Ви, напевно, здогадалися, хто я? Так, мене звати Нестором. Народився я у Києві. У 17 років поступив послушником до Печерської обителі, але монахом став не одразу. Згідно з церковними правилами, ті, хто готував себе служінню Богу в монастирі, підлягали обов’язковому трирічному випробуванню. Випробування я витримав і був удостоєний дияконського сану. У Києво-Печерській обителі було багато мужів високого розуму, які слугували взірцем духовного удосконалення. Тут панувала любов і злагода. Старші допомагали молодшим, і наставляли, і втішали їх, а молодші корилися старшим. Цей час не минув марно. Я написав «Житіє Феодосія Печерського» та «Чтєніє про Бориса і Гліба». Коли мені було 40 літ, а саме 1110 року, я взявся за написання літописного звіту , щоб розповісти нащадкам, «откуда есть пошла Руская земля, кто въ Киевъ нача перве княжити, и откуда Руская земля стала есть». Для цього 1097 року я вирушив до Володимир-Волинського та Зимненського монастирів. Там я знайшов Волинський літопис. А ще ознайомився з руськими літописними зведеннями і сказаннями, монастирськими записами, візантійськими хронічками. Записав цікаві розповіді старця-боярина Яна Вишатича, воїнів, мандрівників, свідків багатьох подій. І ось результат моєї 20-річної праці – «Повість минулих літ».

1 ведучий. Нестора називають літописцем. Це так, він справді вів літопис, а ще його можна назвати письменником та істориком. Нестор був незвичайною, незалежною у своїх поглядах людиною.

2 ведучий. Нещодавно в ближніх печерах Київської лаври знайдено прах майже 900 літ тому похованого тут Нестора. Після вивчення черепа істориками скульптори виліпили його ймовірний портрет: високе чоло, аскетичне обличчя ченця, довге волосся, задумливий погляд.

1 ведучий. А ще раніше його живописний портрет зі своєї уяви написав видатний сучасний історик Михайло Брайчевський. Одягнений у чорну одіж, Нестор з пером у руках застиг перед чистим аркушем. Його губи міцно стиснуті, а у великих очах світиться думка про минуле, про сучасне, про майбутнє.…

2 ведучий. Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою – виданням «Енеїди» Котляревського у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою, всупереч тогочасній традиції користуватися книжною українською мовою у писемній практиці.

(Демонструється фрагмент фільму «Наталка Полтавка»).

1 ведучий. 1840 рік. Це рік, коли вперше було видано «Кобзар» Т. Г. Шевченка, - можна вважати доленосним: з того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку. На цьому шляху були і перепони, і заборони.

Читець.

2 ведучий. Рідна українська мово! Як же важко було тобі протягом віків! Скільки разів тебе забороняли законами, наказами, скільки висміювали і принижували, гнали з рідного дому… Не дозволяли летіти у широкий світ, підтинали крила…

1 ведучий. А ти жила… Жила у серці народу тихо і скромно, не маючи сили раптово піднятися, жила і розвивалася, збагачуючись потрохи новими словами. Бо ж хіба може народ забути рідні слова, рідну мову?!

Читці: Ти у серці народу живеш

1.

2.

3.

4.

5.

2 ведучий. Українська мова є наймилозвучнішою в світі після італійської.

1 ведучий. За іншою версією, 1934 року на конкурсі мов у Парижі вона була визнана нарівні з французькою й перською як найбагатша мова світу.

2 ведучий. Послухайте історію однієї суперечки англійця, німця, італійця та українця про мову.

(Розігрується сценка)

(В уявному купе вагона їдуть англієць, німець, італієць й украї­нець і ведуть між собою розмову).

Автор. Було це давно, ще за старої Австрії в далекому 1916 році. У купе вагона першого класу швидкого поїзда «Львів — Відень» їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць й українець, відомий львів­ський юрист Богдан Костів. Балачки велися навколо різних проблем?

І там нарешті заговорили про мови: чия мова краща і котрій із них на­лежить світове майбутнє. Першим заговорив англієць.

Англієць. Англія — країна завойовників, мандрівників і мореплав­ців. Англійська мова — це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона, Дарвіна. Безумовно, англійській мові належить світове майбутнє.

Німець. Ні в якому разі. Німецька мова — це мова двох великих імперій — Великонімеччини й Австрії,— які займають більше полови­ни Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гете. І тому, безперечно, німецька мова претен­дує на світове панування.

Італієць. Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова — це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пучіні, Россіні. Тому італійська мова має бути провідною у світі.

Українець. Я також міг би сказати, що моя рідна мова — це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального Т. Шевченка. До пророчих передбачень шевченківської поезії досі ніхто у світі так і не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу — Лесі Українки, мова нашого філософа-мислителя Франка, який вільно волоподів чотирнадцятьма мовами, у тому числі й названими тут. На нашій мові звучить понад триста тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. А могли б ви своїми словами на­писати невеличке оповідання, в якому б усі слова починалися з однієї літери?

Усі. Ні, ні, ні. Це неможливо.

Українець. Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім просто. (До німця.) Назвіть будь-яку літеру.

Німець. Нехай буде… літера «П».

Українець. Добре. Оповідання називається «Перший поцілунок». (Читає оповідання.)

Автор. У купе зааплодували. Усі визнали, що милозвучна, багата українська мова житиме вічно.

1 ведучий. А можливо і в нашому залі знайдуться люди, які створили тексти, слова в яких починаються з однакових літер?

(Усі охочі читають твори.)

2 ведучий. Звичайно, у наш час, як і колись, високоосвічена людина ніколи не обмежувалася знанням однієї мови, вона вивчала ще й інші для вільного спілкування з представниками різних народів світу. Але у своїй державі зневажати рідну мову – низько і підло.

1 ведучий. Це як у тій байці, коли син повернувся з великого міста в рідне село на канікули, та й забув нараз рідну батьківську мову. А батько й каже до сина: «Сину, візьми-но граблі та й підгреби сіно!» А синові робити не хочеться, то він і питає: «А что такоє граблі?» - і йде стежкою, та як наступить на них, а вони йому як вріжуть по лобі, то він спересердя все нараз згадав та як закричить: «І яка ото біда граблі на дорозі кинула?!»

2 ведучий. А у нас на кожному кроці чути суржик.

(Звучить гумореска П. Глазового «У трамваї»).

1 ведучий. І навіть у стінах школи можна почути подібні діалоги.

(Розігрується діалог «Зустріч»).

2 ведучий. Цей діалог Юля і Наталя розіграли, як справжні артистки. Насправді ж вони добре знають українську мову і вільно нею спілкуються.

(Розігрується діалог «Зустріч» літературною мовою).

Читець.

1 ведучий. Ось таке трапляється частенько із багатьма з нас. А чого ми так свого цураємося? Хіба ми не з цієї світанкової землі прийшла у білий світ? Чи не ми топтали у дитинстві споришеві в’юнкі стежечки? А чи не з тих стежок проводжали нас матері у широкий білий світ?

2 ведучий. Ой, так… Всі ми вийшли з матінки України, і сила наша від землі, і слава наша, і мова величава.

1 ведучий. Пам’ятаймо, мова – це показник культури людини.

2 ведучий. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив».

1 ведучий. На жаль, сьогодні є багато людей, які не володіють досконало українською мовою.

2 ведучий. Майже півстоліття тому Максим Рильський закликав: «Пильно й ненастанно політь бур’ян», а «бур’яну» у нашій мові так багато!!! Треба докласти всіх зусиль, щоб говорити правильно, бо перед нами відповідальне завдання: узяти все краще з надбання наших предків, сконцентрувати весь розум і духовний потенціал нації, щоб відродилася і розквітла Україна, щоб усміхнулася доля нашому народу.

Читець.

1 ведучий. Лети, наша мово, над світом, дійди до кожного серця, зігрій його своєю любов’ю і ласкою, своїм теплом і щирістю, зачаруй пелюстковою ніжністю збайдужілі серця, не дай їм зневіритись у собі.

2 ведучий. Об’єднай усіх, хто любить тебе, хто бореться за тебе, і набирайся сил, щоб стати могутньою, щоб до тебе прислухався увесь світ: ти того варта!

1 ведучий. І якби наша рідна українська мова могла перед нами з’явитися в образі людини, то постала б вона в образі красивої дівчини і промовила б чарівним голосом такі слова:

Українська мова. Я ваша рідна українська мова. Я зіткана із вашого тепла і любові, із сонячного усміху і ранкової роси, із диво-квітів і мальовничих краєвидів, зі співу жайворонка і соловейка, з вишневих садів та зелених левад, з річок та струмочків, озерних плес і чарівних смеркань, із тиші і грому, із живих кольорів веселки, із людської задушевної пісні, з колосистого жовтого лану і високого синього неба. Я ваша рідна мова! Я йду до вас, повертаюся із забуття, лечу на дужих крилах. Я піду по всіх дорогах і в’юнких стежечках України, зайду у кожну хату, у кожну родину, щоб розбудити заснулу, збайдужілу душу, щоб зігріти її ласкою і ніжністю, щирістю і любов’ю рідного слова. Я понесу до кожного серденька лагідну українську пісню.

(Звучить пісня)

Я, ваша рідна мова, іду до вас! Не зачиняйте, люди, переді мною двері своїх осель і сердець… Відчиніть їх! З великою любов’ю відкрийте свої серця і душі назустріч мені, і ми підемо з вами у цей веселковий світ разом! Бо ж ми – українці!

(Звучить пісня)

2 ведучий. Коли співаю чи слухаю українську пісню, думаю про нашу Україну, яка віками тяжко несе хрест своєї долі, і вірю в її воскресіння. Нехай воскресне на зорі третього тисячоліття страдниця Україна.

1 ведучий. Помолімося рідним українським словом, помолімося піснею. Слово – це Бог, і жити воно має вічно, бо разом із мовою вмирає народ, а коли гине пісня, то гине й душа.

(Звучить фонограма церковного дзвону.

На сцену виходять хлопець і дівчина).

1. Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі та місяця народжена.

2. Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого Духа. Мово, що стояла на чатах коло вівтаря національного Храму і не впускала туди злого Духа скверноти, ганьби. І множила край веселий талантами, невмирущим вогнем пісень, і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним.

3. Страднице, великомученице. Матір Божа наша, в Сибір і Колиму погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором викошена, лютим чоботом розтоптана, стонадцять разів розстріляна, чорнобильською смолою засіяна.

4. Мово наша, убога прочанко з простягненою рукою! Осквернена й знеславлена своїми дітьми. Прости їх, рідна! Прости гріхи їхні вільні і невільні, прости той чорнобильський плід і те дике зілля, що густо вродило на нашому трагічному лану…

5. Прости їх, змалілих, здрібнілих нащадків козацького роду, які повірили, що ти не давня, що ти не мудра, не велична, не велика, не прекрасна, не свята, не вічна єси.

6. Стаю перед тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних, і повертайся до нашої хати, звідки тебе вигнано…

2 ведучий. Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів – до моря, від гір – до степів.

1 ведучий. Освіти від мороку і освяти святоруську землю, Русь – Україну возвелич.

2 ведучий. Не забуваймо, що українська мова нас єднає як громадян України. З нею ми неповторні та самобутні.

1 ведучий. І згадуючи Нестора - літописця, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Володимира Самійленка, Максима Рильського, Катерину Мотрич і багатьох інших майстрів високого художнього слова, дякуємо їм і всім, хто пише по-нашому і про наше.

2 ведучий. День української писемності та мови став святом, яке гуртує усіх нас – на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду. Кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.

1 ведучий. Щиро вітаємо вас із Днем української писемності та мови. Упевнені, що українська мова й надалі служитиме єднанням між минулими і майбутніми поколіннями, возвеличуватиме Україну та український народ.

2 ведучий. Бажаємо вам зберегти й утвердити українську мову, виплекану нашими пращурами, адже вона створює індивідуальне обличчя країни і нації. Нехай материнське слово буде для всіх оберегом та духовним джерелом життя.

Ведучі (разом): Щастя, миру і добра!