ДОБРИЙ РАНОК, УКРАЇНО! (Літературно-музична композиція)
Mar 19, 2016
(Звучить музика)
Хлопець:
- Я дитям любив казки правдиві
І питав у Матінки, бувало:
- Хто творив ті розповіді славні?
- Україна, - так вона казала…
Пісня рідна сповнювала груди,
І питання чулися невпинні:
- Хто для нас подарував те чудо?
І звучало в серці:
- Україна…
Милувався переливом Слова,
Поринав у Мову лебедину,
Знов питав, і чулося ізнову:
- Україна, синку, Україна…
…А коли минули юні літа,
То, лишивши прадідівську хату,
У широкім незатишнім світі
Україну я пішов шукати.
Довго Неньку я шукав у світі,
Низку літ лишивши за собою.
І, втомившись, я приліг у житі
І заплакав дрібною сльозою…
…Хтось торкнувся до моєї вії,
Хтось мою сльозину ніжно витер…
Чи волошка наді мною мріє?
Чи зітхає придніпровський вітер?
Дівчинка малесенька, маленька
Усміхнулась очками-квітками…
(Виходить дівчинка)
Дівчинка:
- Я прийшла від України - неньки.
- Де ж вона?
Дівчинка:
-Вона повсюди з нами…
Не шукай, мій братику у місті,
Не шукай у велелюднім тлумі;
Ми її зустрінем серед листя,
У веснянім милозвучнім шумі..
Жде Матуся Судженого Сина
На порозі Нового Світання.
(Бере за руку хлопця)
Тож ходімо в серце України –
У одвічне Божеє мовчання...
(Виходить Україна)
Україна:
Я – Україна… У братній любові
Кидали камінь в жіноче плече.
Я – Україна. Втопилась у крові,
Через Батурин до Львова тече.
Знову воскресла!
Я – Україна. Сльозами вмиваюсь,
Але молюся на свят-рушнику.
Я – Україна. Співаю на людях
І тихо стогну у нічних полинах.
Чи ж то не чую і чи ж то не бачу?!
Кожному сину дала по зерну.
Я – Україна. Всесильна… жебрачка.
Руки до Господа лиш простягну.
Скільки чекання!..
Я – Україна. Калина пекуча.
Вже обпеклося аж сім поколінь.
Ходим обпечені звечора й зранку…
Всім простягаємо жар із долонь.
Я – Україна? Чи вічна повстанка?!
Де мої статки? І де мій вогонь?!
Все погоріло?..
Я – Україна! Воскресну й усоте,
Тільки би знов не спізнилися ви!
Страдне терпіння сягнуло до неба.
А полинова зоря – у траву!
Я – Україна… Дивуюсь із себе.
Вірю. Надіюсь. Люблю. І живу!
Я – Україна!
(З’являються маленькі діти)
1 дитина:
Моя прекрасна земле - Україно!
Я – частинка тебе.
2 дитина:
Я – колосочок
На твоєму замріяному полі.
3 дитина:
Я – лиш листочок
Твого замріяного саду.
4 дитина:
Моя чарівна земле - Україно!
Я – лиш слово із твоїх сумовитих пісень.
5 дитина:
Я – кровинка твоя.
Я - пелюстка жива.
6 дитина:
Я – та зоря світанкова,
Що спішить розпочати свій день.
(Звучить пісня «Добрий ранок, Україно!»)
