Роль позакласної роботи у формуванні національної самосвідомості школярів

• Методичні орієнтири
• Виступ

Виховання – проблема вічна. Відколи існує людство, відтоді й дбає про потомство й продовження роду. Від батьків передається генетичний код, рідна мова, матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність поколінь.

Динамізм повсякденного життя вносить корективи в підготовку до нього. На кожному історичному етапі вихователям доводиться розв’язувати також проблеми, що мають пряме відношення до сьогодення.

Отже, постала проблема усунення гострих суперечностей між досягненням багатовікового морально-педагогічного досвіду нашого народу і незадовільним застосуванням його у вихованні дітей. Фактично прогресивні традиції й національні звичаї духовно-морального, демократичного, гуманного, господарсько-трудового, культурно-естетичного характеру були приречені на забуття.

Аби долати негативні явища, необхідно внести кардинальні зміни, у вихованні підростаючих поколінь. Що робити? Як діяти? Яким насправді має бути вихованець? Ці питання постають нині перед педагогом. І всі вони потребують негайної відповіді втілення в життя. Провідною ідеєю роботи вчителя української мови та літератури є творчий пошук, спрямований на впровадження національних традицій, відродження української культури, звичаїв народу, патріотизму і національної гордості. Отже, у своїй роботі виховній роботі я визначила основну мету: „Виховання національної свідомості школярів”.

Для вирішення мети поставила перед собою завдання виховати особистість, яка б:

• віддано любила свій народ, свою Батьківщину;
• з повагою ставилась до символів нашої держави;
• знала і вивчала історію України, традиції, звичаї наших народів;
• добре володіла основами наук;
• удосконалювала свої особистість, закріплювала позитивні якості, творила добро заради добра і була безкорисливою;
• з любовю і повагою ставилась до батьків;
• оберігала природу, турбувалась про неї, збагачувала її.

Працюючи у школі, я ознайомилась з педагогічною спадщиною Василя Олександровича Сухомлинського, Софії Русової, М.Т.Стельмаховича.

Для реалізації своєї мети враховую вікові особливості школярів, матеріали рідного краю та можливості сільської школи.

Основна мета позакласної роботи полягає у вихованні учнівської молоді та традиціях, звичаях, фольклорних джерелах свого народу, рідного краю, національної культури. Тому і працюю за такими напрямками:

• 5 кл. – „Мій край – моя історія жива”;
• 6 кл. – „Рідна мова – пісня солов’їна”;
• 7 кл. – „Ой, роде наш красний”;
• 8 кл. – „Струни серця”;
• 9 кл. – „Кришталеві джерела”.

Для досягнення цього використовую різні форми і прийоми роботи з учнівським колективом: анкетування, бесіди за круглим столом, тести, диспути, зустрічі з талановитими і цікавими людьми краю; традиційні народні і шкільні свята; висновки робіт, ігри, конкурси, концерти та інше.

Працюючи з дітьми, завжди пам’ятаю, що кожен підліток повинен мене розуміти, що маю бути демократичним лідером дітей – доброзичливим, люб’язним, але стійким, вимогливим, послідовним.

Досвід приходить не зразу, його набувають з роками. Особливо вагоме значення він має у діяльності педагога, адже від того, як вчитель може використати у власній роботі набуті методи і прийоми, залежить ефективність виховного процесу.

У плануванні виховної роботи я включаю завдання, практична реалізація яких спрямована на формування особистісних рис громадянина України, що включають в себе національну свідомість, розвиток духовності, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, економічну культуру, які реалізуються та такими напрямками:

• формування національної свідомості і самосвідомості;
• виховання духовної культури особистості;
• виховання поваги до конституції, законодавства України, державної символіки;
• формування високої мовної культури;
• утвердження принципів загальнолюдської моралі;
• формування високої художньо-естетичної культури;
• утвердження принципів загальнолюдської моралі;
• формування творчої, працелюбної особистості;
• забезпечення високої художньо-естетичної культури особистості;
• формування екологічної культури людини;
• розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді.

Як педагог я працюю в школі 22 роки. Постійно намагаюся вміло організовувати дозвілля школярів, веду тісну співпрацю з педагогічним колективом, з батьками, бібліотекою, залучаю учнів до участі в масових заходах.

Я починаю працювати з дітьми з перших днів перебування їх у школі. Тому стараюся підійти до кожного індивідуально, познайомитися не тільки з учнем, але й батьками.

Плануючи виховну роботу, я проводжу анкетування в кожному класі, де діти визначають теми і види виховних заходів.

Основною ланкою виховної роботи організатора є формування національної свідомості і самоосвіти, патріотичне виховання.

Побудова і збереження Української демократичної держави вимагає формування в її громадян національної свідомості. Вихователь є джерелом, з якого дитина найбільше черпає допомогу для національного самовизначення. Якщо предметом уваги дитини стає національне, рідне, а вихователь спонукає дитину поставитись до нього прихильно, то це є нормальний шлях для формування національної свідомості. Вихователь дбає, щоб дитина якнайчастіше стикалася з національними цінностями і щоб сам він не був байдужим до них. З національними цінностями дитина зустрічається в сім’ї та школі. У школі цей процес проходить двома напрямкам: через навчальні предмети і вдало організовану виховну роботу.

Я поширюю нові форми виховної роботи, які культивують любов до рідного краю, свого народу, домівки батьків, оберегів національної культури.

Найбільш поширеним видом роботи є бесіди. Для учнів провела цикл виховних заходів „Із знання свого родоводу”, де діти готують розповіді про своїх матусю, тата, дідуся, бабусю, їх працю. Поряд з цим проведено ряд заходів: „Ми всі українці – наша рідна Україна”, „У нас одна Батьківщина – наша рідна Україна”, бесіди „Історичні місця України”, „Нашому роду нема переводу”. У молодшому шкільному віці у дітей формуємо уявлення про національні символи України – Герб, Прапор, Гімн України, початкове знання про громадянство України, Конституцію України, про правила поведінки в школі та в громадських місцях.

З цією метою я провела уроки-бесіди „Чому наш прапор жовто-блакитний?”, „Про що розповідає наш Герб?”, „Наша Батьківщина”, „Національні символи”, „В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи” та інші.

З старшими школярами провела ряд диспутів, бесід за круглим столом по розділах Конституції України: „Конституція – основний закон України”, „Я – громадянин незалежної держави”, „Ми живемо за законами нашої держави”. На таких заходах в учнів виховується почуття патріотизму, національної гідності та любові до Батьківщини, адже національне виховання – це основа духовного розвитку особистості, складова частина національного світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни. Ці заходи виховують справжнього націоналіста, навчають бути вірними своїй державі. Я звертаю увагу на те, що вихованець національної школи має вирости патріотом. Патріотичне виховання є могутнім стимулом у боротьбі за розбудову нової незалежної України, її духовне ставлення.

В своїй роботі знайомлю дітей і з народною символікою і проводжу бесіди та теми: „Хліб, як символ народного добра”, гру-вікторину „Народна мудрість про хліб”, де учні показують знання загадок, прислів’їв, та приказок про хліб, свято для молодших школярів „Хліб – усьому голова”.

За час роботи в школі я провела ряд заходів, присвячених нашим оберегам: „Український рушник”, „Калина – символ України”, „Без верби і калини нема України” та інші. Святкування річниці незалежності України є традиційним, до якого залучені не тільки учні школи, але й молодь та жителі села.

Зимовий цикл свят розпочинається Андріївськими вечорницями. З метою відродження традицій рідного краю проводжу цей захід, до якого залучила учнів, їхніх батьків та бабусь і дідусів. Учні вдало відроджують український обряд ворожінь та гадань, майстерно відтворюють побут української домівки.

На високому рівні проводиться свято Миколая, якого з нетерпінням чекає уся дітвора: діти вчаться бути старанними, сумлінними, поважати старших.

Для реалізації мети – формування національної самосвідомості школярів - проводилися ще такі заходи: „Рости, косо, до пояса, я буду чесати”, „Вийся, віночку, гладенько”, „Веретеном нитка в’ється”.

Багатим на виховні можливості є Святвечір, який символізує мир, щастя, добробут і спокій у родинному житті. Я організувала новорічно-різдвяне свято з використанням театралізованих сценок та ігрових елементів. Різдвяні звичаї і обряди виховують у дітей культуру почуттів і поведінки, повагу до старших, любов до історії рідного краю.

Відсвяткувавши свята зимового циклу, учні готуються до приходу весни. З цією метою проводиться свято Стрітення, яке відзначається красивими життєстверджуючими звичаями, які мають великий виховний вплив на молодь. Учні вивчають веснянки та гаївки, водять хороводи. Учні самі записують від старших людей пісні-веснянки, гаївки.

Складовою частиною народного календаря є родинний календар, який включає важливі дати, віхи життя та сім’ї, і кожного її члена. Я стараюся не забувати, що саме родинному вихованню народна мудрість надає пріоритетне значення. Одним з найважливіших її завдань є прищеплювати любов до свого родоводу, народу, усього національного.

Я намагаюся приділяти родинному вихованню велику увагу, бо із знання свого родоводу починається кожна людина. А коріння її закладене ва батьківській домівці, в материнській пісні. Тому проводила родинні свята: „Пам’ять родоводу», „Моя бабуся добра й мила”, „Тато, мама і я – дружня сім’я”, „Історія роду – історія Батьківщини”, „Свято Матері”.

Світоглядне й розумове виховання охоплює досконале засвоєння дітьми материнської мови як головного засобу спілкування, розвитку мислення та сприйняття культури рідного й інших народів. Важливо навчати культури розумової праці, бути кмітливим, дотепним, гнучкими й гострими розумом, уміти помічати нове, відкривати невідоме.

Для реалізації даного завдання я використовую цікаві форми роботи: конкурси та розважально – пізнавальні ігри, такі як КВК, „Брейн-ринги”, „Що? Де? Коли?”, „Зоряний час”, „Щасливий випадок”, „Відгадай мелодію” та інші. На таких заходах в учнів розвивається логічне мислення, пізнання нового та цікавого.

У процесі позакласної роботи спонукаю учнів займаютися пошуковою діяльністю: вивчаюти і примножувати скарби нашого краю: пісні, вірші, легенди, скоромовки; збирати матеріали з історії рідного села, матеріали та документ з історії рідного фольклору, пам’яток народного мистецтва.

Не загубити! Не втратити! Відродити! Ось ниточка, яка проходить через всю роботу вчителя і залишає слід у дитячих серцях.