Обрядові пісні зимового циклу

Мета: ознайомити учнів з обрядовими піснями зимового циклу; відновити народні звичаї і традиції, під час яких виконують такі пісні; виховувати любов і повагу до звичаїв і традицій рідного народу.

Обладнання: дідух; плакат із зображенням сонця; вишивані рушники; оберемок сіна; горщик із кутею.

Тип уроку: інтегрований урок української літератури та народознавства.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП.

Вступне слово вчителя.

Християнський звичай величати Миколая, Різдво Христове, Шсдрий вечір, Водохреще пісенним словом - колядками, щедрівками - має глибоке історичне коріння. Давні українці поклонялися богові зими Коляді, римляни й візантійці цим іменем називали Новий рік.

Деякі вчені пов’язують назву “коляда” зі збільшенням сонячного кола в небі, шляху бога сонця - Дажбога. Отже, це було поклоніння Дажбогові й возвеличення Сонця, від якого залежало і життя на Землі.

Наші пращури вірили в магію пісенного слова, і тому саме з 19 грудня люди починали щедро колядувати, закликаючи бога Коляду (Корочуна) не вкорочувати дні. І Сонце, ніби послухавшись, помітно набирало сили, світило трішечки довше - збільшувався день.

В Україні різноманітність обрядів при колядах буяє рясним різнобарв’ям дійств, ігрищ, обрядових пісень.

ІІ. ІНСЦЕНІЗАЦІЯ «ДОБРИМ ЛЮДЯМ НА ЗДОРОВ’Я»

(За дверима класу звучить колядка.)

- Ой чи є, чи нема
Пан господар вдома?
Щедрий вечір, добрий вечір,
Пан господар вдома?
Ой нема, ой нема –
Він поїхав до млина
Пшениченьки спетлювати,
Меду-пива купувати,
Меду-пива купувати,
Колядників частувати.

Господар. Красно прошу до хати! (Заходять ватаг (Береза), за ним — Коза (її тримає на ланцюжку Циган), Міхоноша, Ведмідь, інші колядники. У руках вата га - восьмикутна зірка, прилаштована на палиці.)

Ватаг (тричі стукнув об долівку зіркою). Ми завітали до вас, щоб завіншувати оселю та її господарів з Різдвом Христовим та наступаючим Новим роком!

Батьки (низько кланяються).* Дякуємо за увагу!

(Ватаг непомітно змахує рукою. Колядники співають.)

Прийшли щедрувати до вашої хати
Щедрий вечір, добрий вечір!
Тут живе господар - багатства володар.
Щедрий вечір, добрий вечір!
А його багатство — золотії руки.
Щедрий вечір, добрий вечір!
А його потіха - хорошії діти.
Щедрий вечір, добрий вечір!

Господар. Щиро дякую за таку увагу.

(Колядники співають.)

А в дядька Тимоша гарная жона:
На дворі ходять, як місяць сходить,
У хату ввійшла, як зоря зійшла.
За стіл сідає, як золото сяє.
— Не садіть, дядьку, жінки коло віконця.
Коло віконця, коло дірочки,
Бо вкрадуть жінку замість дівоньки.

Господар. Щиро дякую!

(Колядники співають.)

Ой у полі овес рясний,
Там Василько коня пасе.
Пасе, пасе, припасає,
Кінь до нього примовляє:
- Ти, Василю, Василечку,
Візьми мене під вуздечку.
Та поїдем до дівчини.
— В мене коні не ковані,
В мене сани поломані.

Добрий вечір!

(Колядники роблять півколо, на середину виходить ватаг і заспівує):

Ватаг. Добрий вечір тобі, пане господарю!

Колядники.

Радуйся! Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!

Ватаг. Застеляйте столи та все килимами!

Колядники.

Радуйся! Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!

Ватаг. Та кладіть калачі з ярої пшениці.

Колядники.

Радуйся! Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!

Ватаг. Бо прийдуть до тебе три празники в гості.

Колядники.

Радуйся! Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!

Ватаг. Ой перший же празник - та Різдво Христове.

Колядники.

Радуйся! Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!

Ватаг. А другий же празник - Василя Святого.

Колядники.

Радуйся! Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!

Ватаг. А третій же празник - Святе Водохреща.

Колядники.

Радуйся! Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!

Ватаг. А що перший празник зішле тобі втіху.

Колядники.

Радуйся! Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!

Ватаг. А що другий празник зішле тобі щастя.

Колядники.

Радуйся! Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!

Ватаг. А що третій празник зішле тобі долю.

Колядники.

Радуйся! Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!

Циган. Ой людоньки! Щось наша Кізонька захворіла!

(Усі обступили Козу. Вона опускає голову, а потім падає ни долівку. Циган хапається за голову, починає бігати довкола Кози, при падати до тіла, прислухаючись, чи дихає.)

Циган. Така ж добра тварина була: і розумна, і вдатлива, і до харчів невибаглива. Ой лишенько, що ж тепер будемо робити?!

(Колядники хитають головами і розводять руками.)

Циган (кидається до господаря). Дохтора треба, дохтора!

(Господар знизує плечима. Циган знову починає “ойкати”. Кізка лежить не рухаючись.)

Хлопчик. Може, їй води принести? Зачекайте, зараз принесу кухлика.

Колядник. А ось і лікар з’явився.

Циган. Ведіть його мерщій сюди!

Лікар. Що тут у вас скоїлося?

Циган. Кізка наша захворіла. Ледве дихає…

Лікар. Зараз перевіримо.

(Лікар слухавкою починає обстежувати тварину.)

Лікар. Ов-ва. Надії на одужання жодної - мусите кізку дорізати.

Циган і Колядники. Ой, порятуйте нашу Кізку!

Лікар. Гаразд, спробую!

(Лікар дістає шприц і робить тварині укол. Коза починає в рушитися, зводить голову.)

Циган. Ожила!

Колядники. Наша Кізонька жива!

Циган. Красно дякую, дохторе!

(Коза зводиться на ноги і починає танцювати.)

Го-го-го, коза,
Го-го-го, сірая,
Го-го-го, білая,
Ой розходися -
Розвеселися,
По сьому дому,
По веселому!
Де коза ходить,
Там жито родить,
Де не буває,
Там вилягає.
Де коза ногою,
Там жито копою,
Де коза рогом,
Там жито стогом.
А у Заболотті
Усі хлопці стрільці –
Устрелили козу
В правее ушко,
В правее ушко,
В саме сердечко.
Пуць! Коза впала,
Нежива стала,
А міхоноша
Бере дудочку,
Надима козі
Та й у жилочку.
Надулась жила,
Коза ожила,
Та й пішла коза,
Та стрибаючи,
Та гасаючи,
Своїх діточок,
Та шукаючи.

(Кізка танцює, потім кидається до хлопчика.)

Коза. Та я тебе ріжками заколю, та я тебе ніжками затопчу!

Ватаг. Угомонися, Кізонько, ти краще з господарем май справу.

(Коза наставляє на господаря роги.)

Господар. Зачекай, сіра, я відступлюся.

(Підходить до господаря Міхоноша, і той складає дарунки в мішок)

Господиня. Давайте всі повечеряємо!

Ватаг. Дякуємо красно! У нас ще роботи й роботи - півсела треба обійти.

Слава нашим господарям,
Що так ґречно нас приймали.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Що так ґречно нас приймали,
Медом-пивом пригощали.
Всі ми раді в цьому домі
Веселенько погуляти.
Та на цей раз вибачайте –
Нам пора вже вирушати!

14 січня - Василя (Новий старий рік). Василя вважали покровителем землеробства. Ось чому вдосвіта підлітки засівали збіжжям оселі.

Старий рік минає, новий наступає,
Новий наступає!
Пане-господарю, великий владарю,
Великий владарю!
Даруй паляниці, Із медом пшениці
Із медом пшениці.
І ще щось такого до того смачного,
До того смачного.
Новий рік приходить, щастя в дім приносить,
Щастя в дім приносить.
Старий рік минає, новий наступає,
Христос ся рождає!

Господар. У тих селах, де була церква, засівали після ранко­вої відправи, а де не було, то вдосвіта. Традиційно засівали хлоп­чики, дівчатка лише щедрували. Зодягнувшись, хлопчики брали спеціально виплетену рукавицю, наповнювали її зерном і, ставши перед образами, засівали рідну хату.

Береза (посіває). На щастя, на здоров’я! Роди, Боже, жито, пшеницю й усяку пашницю. Будьте здорові з Новим роком та Ва­силем!

Господар. Батьки обдаровували синів грішми, і тоді хлопчики, почина­ючи з крайньої хати, обходили сусідські оселі. Кожен намагався засіяти першим, а отже, отримати найкращий подарунок.

Тим хлопцям, котрі припізнилися з посіванням, господарі віддавали лише млинці та пироги. За дітьми бігали пси, яких підгодовували посівальники.

Хлопчик заспівує.

Ходить Ілля
На Василя,
Несе пугу медяную.
Туди махне
І сюди махне;
У полі ядро,
А вдома добро.
Зроди, Боже,
Жито, пшеницю,
Усяку пашницю!

Господар. Перших посівальників господиня садила на по­розі й роззувала, щоб “удома краще кури неслися”, а господар тим часом ішов з коцюбою до сідала й зганяв курей, аби “починали скоріше нестись”.

ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО.

1. Слово вчителя.

Увечері під вікнами односельців дівчата, молодиці, старші люди співали щедрівки з типовим приспівом “Щедрий вечір, доб­рий вечір, добрим людям на здоров’я!”

Щедрівки - це обрядові величальні пісні, що їх виконують напередодні Нового року і на Новий рік гурти дівчат.

Ці обрядові пісні супроводжують ігри, забави, веселощі. Вони вищедровують гаразди й неземні дива панові господареві, господині, їхнім дітям та онукам. Також у щедрівках звучать хліборобські господарські мотиви.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала вона щебетати
Господаря викликати.
- Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару.
Там овечки покотились
І телички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.

2. Виразне читання уривка з кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” від слів: “Пустіть колядувати!” до слів: “От які були в нас коні”.

3. Прослуховування колядок К. Стеценка та виразне читання «Засівної».

4. Творча робота.

ІV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати усну відповідь на запитання: “Чому колядки й щедрівки називають величальними піснями?”