Пісні літнього календарного циклу. Жниварські пісні «Маяло житечко, маяло», «Там у полі криниченька», «А сонечко котиться, котиться»

Mar 15, 2016

Мета: ознайомити учнів зі жниварськими піснями; розкрити їхню магічну силу для наших предків; формувати навички вираз­ного читання обрядових пісень; виховувати повагу до прадавніх вірувань наших предків, повагу до сільськогосподарської праці.

Обладнання: збірки обрядових пісень; сніп колосся, вінки з квітів і колосся; ілюстра­тивний матеріал.

Тип уроку: бінарний урок (українська література і народо­знавство).

Епіграф

Що за милозвучність та краса,

не кажучи вже про класичну простоту

та безпосередність натхнення!

Се джерело, з якого на здоров’я

довго ще будуть пити нащадки.

П. Грабовський

Хід уроку

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

1. Фронтальне опитування.

2. Виразне читання купальських пісень декількома учнями.

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ.

“Яка пшениця, така паляниця”, “Хліб - усьому голова”, “Буде хліб - буде й пісня” - такі прислів’я побутують здавна в нашого народу. Жнива - це своєрідний підсумок важкої і водночас радісної праці хлібороба. Це було велике свято, до якого ретельно готувалися. І ось уже від ранкової до вечірньої зорі кресали серпи, дзвеніли коси, рядками лягали снопи, виростали копи збіжжя і звучали пісні.

Сьогодні на уроці ми ознайомимося із жниварськими обряда­ми та піснями, що їх супроводжували, спробуємо збагнути загадковість творчої душі наших предків.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Пояснення вчителя.

Зажинкові пісні бажали радісних і легких жнив, пророкували щедрий урожай, співали хвалу першому снопові.

Власне жниварські пісні оспівували землю-годувальницю, сто­сунки між господарями та женцями, у них прославлялися най­кращі женчики, висміювалися ледарі, поетизувалася важка, проте мила серцю праця, селянська доля.

Обжинкові пісні оспівували господаря та його сім’ю, бажали здоров’я й достатку.

2. Інсценізація “Зажинки”.

(Святково прибраний клас: стіл, застелений білою скатерти­ною, сніп колосся на покуті, на стінах вінки з квітів і колосся.)

Учитель. Починалися зажинки на Прокопа (21 липня). Крім того, вони мали збігатися з повним місяцем і так званими “легки­ми” (жіночими) днями - середою, п’ятницею, суботою.

Надходила урочиста, сповнена радості і хвилювань мить, - за­жинки. Господиня, зодягнувшись у біле святкове вбрання, знімала з одвірка, переплетеного торішнім перевеслом, серпа, і, поклавши його в кошик, де вже лежали в хустині буханець хліба та дрібка солі, виходили в поле. На межі зупинялася, кланялася ниві.

Господиня. Дай, Боже, час добрий і пору в доброму здоров’ї пожати та на той рік діждати!

Господар (ставав обличчям до сходу сонця й шанобливо знімав шапку). Господи Боже, поможи легенько, добренько, щоб ви­жати хутенько!

Господиня. Перший зажинок робився так: трьома захватами лівої руки стинали одну жменю, а потім другу. Зжаті стебла клали навхрест, і вони мали лежати до закінчення жнив. (Імітує відповідні рухи.)

Господар. У деяких селах першу жменю відносили в комору, де вона стояла до Нового року. Напередодні Різдва її вносили до світлиці, щоб поворожити на багатий урожай.

Учитель. Отже, жнива розпочалися. Тут відразу тихо зринала пісня, линула над нивами й завмирала в синій далині.

Учні виконують пісню “За горою, за крутою…”, імітуючи рухи женців:

За горою, за крутою
Росте жито з лободою.
Там дівчина жито жала,
У правій руці серп держала, *(Двічі)*
А лівою підбирала, *(Двічі)*
Назад себе жменьки клала. *(Двічі)*
Ой граю, граю канарею,
Вернулася - позбирала *(Двічі)*
Да в снопочки пов'язала, *(Двічі)*
Да в кіпочки поскладала.
Ой граю, граю канарею,
Да в снопочки поскладала.

Господиня. Вижате за день збіжжя пов’язували в сніпки. Перший сніп - “коляда”, “воєвода”, “зажинок” - мав неабияке зна­чення.

Господар. Якщо в родині була дівчина на виданні, то з “воє­води” пекли коровай на весілля і прикрашали його колосками.

Коли в цьому не було потреби, перший сніп ставили на покуті, де він зберігався до початку осінньої сівби. Із розім’ятих колосочків робили перший засів.

Учитель. Такими магічними діями й віщим словом прагнули задобрити таємничі сили природи, щоб, зажавши в “добрий час”, щасливо завершити жнива.

Виразне читання зажинкової пісні “Поможи нам, Боже, ниву пожати”.

Поможи нам, Боже, ниву пожати,
Ниву пожати, у копи скласти,
У копи скласти, копи повозити,
Копи повозити з поля до обори,
З обори до стодоли, зі стодоли до комори,
З золотої ниви в щасливу годину!

3. Інтерв’ю “Жниварські пісні”.

Журналіст. Жнива тривали від зорі до зорі. Женці йшли в поле й поверталися додому з піснями. Чому?

Етнограф. Спів звеселяв душу, знімав утому, додавав снаги.

Журналіст. Яким настроєм сповнені жниварські пісні?

Етнограф. У них звучить хліборобська гордість за щедрі пло­ди своєї праці, мрія про добробут, любов до рідної землі, похвала ниві, врожаєві, сонцю, господарям-трудівникам.

Журналіст. Проте жнива - це важка праця, втома до сьомого поту. Чи йдеться про це у жниварських піснях?

Етнограф. Олексій Дей зазначає: “Жнивні пісні ніби скупані и золотому промені літнього сонця, образ якого в них незмінно присутній, вони дихають теплом і свіжістю зоряних вечорів, ароматом поля, достиглої та свіжозжатої пшениці. Навіть мотиви втоми женців від важкої праці під спекотним сонцем втілені в світлих об­разах, що виграють іскрами надій на відпочинок, радість, молодечі зустрічі на щастя…”

4. Виразне читання пісні “Там у полі криниченька”.

Там у полі криниченька,
Навколо пшениченька.
Там женчики жали,
Золоті серпи мали,
Срібнії юрочки,
Що в'язали снопочки.
Добрії були женці –
Дівчата й молодиці.
Дівчата - косаті,
А хлопці - вусаті,
Молодиці — білолиці.

5. Виразне читання пісні “Ой вже сонце котиться”.

Ой ,вже сонце котиться,
Нам обідать хочеться.
Ой, дай, пане, дай
Обідати нам!
Як обідать не даси,
То вже завтра не проси.
Як прийдеш прохати -
Кочергою з хати.
На завтрашній день
Підемо до людей.
Та в чужого ж пана
Горілочку п'ють,
В нашого, скупого,
Й води не дають.
У чужого пана
їдять калачі,
У нашого, скупого,
Ще й хліб у печі.

6. Виразне читання пісні «Маяло житечко, маяло».

Маяло житечко, маяло,
Як у полі стояло,
А тепер не буде маяти,
А буде в стодолі лежати.
До межі, женчики, до межі,
Бо мої пиріжечки у діжі.
До краю, женчики, до краю,
То я вам пиріжечки покраю.
Котився віночок по полю,
Просився у женчиків додому:
Возьміте мене, женчики, з собою
Та занесіте мене до господаря в стодолу,
Бо я вже в чистім полі набувся,
Буйного вітречку начувся,
Од ясного сонечка нагрівся,
А дрібного дощику напився;
Нехай же я у стодолі одпочину,
Поки вивезуть знов на ниву.

7. Бесіда.

Учитель. **У жниварській пісні «Маяло житечко, маяло» віночок зображений не як звичайний предмет, а як жива істота. Він розмовляє із женцями, просить занести його в стодолу, де зможе відпочити, аж поки його знову винесуть на ниву.

Надання тваринам, рослинам, предметам і явищам людських властивостей називається персоніфікацією.

Цей прийом найчастіше використовують у таких фольклорних жанрах, як казки, байки і легенди.

8. Інсценізація “Сніп-Рай”.

Учитель. Після закінчення жнив робили Сніп-Рай та обжин­ковий вінок.

Дівчата (співають).

Наш пан молоденький,
Під ним коник вороненький,
По полю проїжджає,
Женчиків виглядає:
- Чи не йдуть мої женці,
Чи не несуть вінка в руці?
Аж їдуть женці з лану,
Несуть віночок пану.

1 дівчина. А що то - Сніп-Рай? Як виготовляли його?

2 дівчина. Чоловіки й жінки проходили по ниві вздовж і впоперек, збирали колоски й складали у “квітку”, “китицю”, у невеликй “Сніп-Рай” чи плели волосяний хрест.

3 дівчина. Мені бабуся розповідала, що цей Сніп-Рай і ємісцем перебування душ померлих, добрих духів поля. У цьому Раю оселяється й сам дух урожаю, що сходить невидимо з неба в дні Корочуна та на Новий рік. Цей бог призначає духів-опікунів на охорону ниви.

4 дівчина. А що то - Корочун?

Учитель. Що це за свято, наука з’ясувала мало. Дослідники стверджують, що Корочун - це свято Коляди. Про нього згадується Іпатіївському літописі 1202 р. У XII ст. про Корочуна згадує й Новгородський літопис, але як про загальну назву.

На Закарпатті корочун - великий білий коровай, різдвяна па­ляниця. Саме слово “корочун” пояснюється так: або це найкоротший день року, або що це день “покрочував”, почав довшати, а то виводять з румунського “сгасіші” - Різдво.

1 хлопчик. А я знаю, що Сніп-Рай ставили на найпочеснішому місці в хаті - на покуті. Вірили, що в ньому витає дух померлих мни-прадідів - Ладо, опікунів роду.

5 дівчина. Ось і готовий наш Сніп-Рай. Час княгиню виби­рати.

Та стає в середину кола, схиляє голову перед женцями. Найширший жнець підперізує її перевеслом із колосся й урочисто кладе їй на голову віночок.)

2 хлопчик. Господар з господинею в поході зі Снопом-Раєм участі не беруть. Вони раніше йдуть з ниви, щоб урочисто зустріти м ушанувати Сніп-Рай, вінок та женців.

(Виконання пісні або виразне читання.)

Ой котився вінок по полю
Да й просився до господаря додому:
— Пусти мене, господарю, в комору,
Нехай я в коморі відпочину,
То я піду на зиму на ниву.
Як ти мене, господарю, ізбережеш,
То багатії урожаї ізбереш,
Із одного мого колосочка
Та й виросте житечка повна бочка.
Ой до кінця, женчики, до кінця
Та й підемо додомоньку за сонця!

Господиня. Я поприбирала в хаті, замела подвір’я, господар же прибрав стодолу. Стіл застелила білою скатертиною, лавки -рушниками, на покуті розстелила білий рушник, на ньому постави­ла свячену воду і хліб-сіль.

Господар. А я тим часом перед ворітьми на подвір’ї поставив стіл, на ньому хліб-сіль і горілку. Ось і женчики зі Снопом-Раєм!

Господиня. Дякуємо вам за працю, за Сніп-Рай та вінок. Заходьте, женчики, до хати!

Княгиня. Щастя, добра, достатку, миру вашій хаті!

(Два женці-чоловіки знімають вінок з княгині і закладають його на голову господареві. Старші женці вручають йому Сніп-Рай. Господар знову дякує женцям.)

Хлопчик. Вінок чіпляють на образах, а Сніп-Рай ставлять на покуті, а під ним хліб-сіль, воду, мед чи горілку.

(Учні співають пісню, яка була завершальним акордом обжин­кового циклу.)

Ой вип'ємо, родино,
Щоб нам жито родило,
І житечко, і овес,
Щоб зібрався рід наш увесь,
І пшениця, і ячмінь,
Щоб нам життя було смачніш!

9. Слово вчителя.

Ми дуже завинили перед своєю історією, коли свідомо відріка­лися від мудрого досвіду своїх пращурів. Та через століття проби­вається до нас чисте джерело жниварської поезії. Воно й зараз повгамовує наші душі. Адже за всіх часів жнива були й залишаються найбільшою святістю, нашим добробутом, означеним не лише ма­теріальними статками, а й духовною потребою, бо хліб, як каже народна мудрість, - усьому голова.

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ.

  1. Які жниварські пісні ви знаєте?
  2. Які пісні вам сподобались і чому?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Записати від своїх рідних і знайомих жниварські пісні. Нама­лювати до них ілюстрації.